Яка мета оцифрування в польських установах культури та національної спадщини?

„Фотографічна репродукція може також зафіксувати образи, які зазвичай залишаються поза межами природного бачення” – Вальтер Беньямін

У своєму есе „Твір мистецтва в епоху можливості його технічного відтворення”, опублікованому в 1936 році, автор, Вальтер Беньямін, досліджує вплив необмеженого відтворення копій оригіналу на сутність твору, а також вплив на мистецтво в цілому. Філософ стверджує, що „саме аура твору мистецтва вмирає в епоху механічного відтворення”.

Однак це не стосується фотографії, яка за своєю суттю спрямована на процес багаторазового відтворення. „З фотонегативу можна зробити багато відбитків: питання про автентичний відбиток безглузде”. – Розглядаючи цю цитату, ми потрапляємо в саму суть фотографічної репродукції. Що означає відбиток, вірний оригіналу?

Зміни в технологіях і ринковий попит змушують установи культурної спадщини шукати і впроваджувати нові методи для покращення якості цифрових копій. Такі установи по всій Польщі, як суб’єкти, що здійснюють процес оцифрування на щоденній основі, повинні бути поінформовані про нові технології, що з’являються, та отримувати фінансову підтримку. Це стосується, зокрема, оснащення лабораторій оцифрування найсучаснішими технологіями.

Однак на початку слід поставити запитання: яка мета оцифрування?

У випадку архівів відповідь міститься в Наказі № 14 Головного директора Державного архіву від 31 серпня 2015 року про оцифрування архівних ресурсів Державного архіву в пункті 1 – згідно з яким, оцифрування – це процес створення „цифрових копій архівних матеріалів, що зберігаються в них”. Однак, як здається, це не єдина можлива відповідь.

Що таке цифрова копія і яким параметрам вона має відповідати, щоб бути досконалою цифровою копією оригіналу?

Згідно з главою 1 Наказу це цифрова копія для забезпечення збереженості архівних матеріалів, що не підлягає подальшому опрацюванню. Однак, Наказ не містить жодних вимог, яким має відповідати копія, щоб дійсно бути цифровою копією аналогового об’єкта.

Йдеться про параметри, які можна виміряти за допомогою обладнання або програмного забезпечення. Результати слід інтерпретувати відповідно до рекомендацій так званих стандартів. Зразкова-копія, яка не містить еталонного зображення, виміряного за допомогою програмного забезпечення для перевірки певних параметрів, особливо значень Delta E і MTF, що містяться у файлі, який не був збережений у форматі 16-бітного RAW, на мою думку, не може називатися зразковою копією. В інших – частих – випадках незрозуміло, що ми маємо оцінювати. Якщо кожне сканування і кожна цифрова фотографія не містить зразкового зображення, сканерист втрачає важливий орієнтир. Неможливо перевірити відтворення яскравості та кольоровості об’єкта.

Сьогодні у світі існують технології, які дозволяють створити ідеальну цифрову копію зі значенням Delta E близько 1 у файлі, збереженому у форматі 16-бітного RAW, з роздільною здатністю (наприклад) 100 мільйонів пікселів. Отриманий цифровий запис об’єкта можна вважати точною копією оригіналу.

У разі пошкодження архівного матеріалу цифрова копія дозволяє відновити зображення без втрати якості. Досягнення таких параметрів вимагає великих коштів, спеціальних еталонних таблиць і програмного забезпечення для перевірки відповідності зробленої копії встановленим критеріям. При використанні таких параметрів оцифрування ще одним фактором, що ускладнює роботу, є так звані BIG DATA – термін, що використовується тут для опису обсягу простору, необхідного для зберігання цифрових копій.

Однак повернімося до постанови:

Параграф 6 абз. 2 передбачає розгляд методів забезпечення якості, точності (…) процесу оцифрування – однак не існує жодного методу, визначеного Головним директором Державного архіву, або інструкцій, що вказують на особливості програмного забезпечення для перевірки якості.

Параграф 7, абз. 5 рекомендує забезпечити ефективність оцифрування на рівні не менше 40 000 сканів на одну штатну одиницю протягом 1 року. На жаль, при цьому не вказано, з якою якістю має здійснюватися оцифрування (я вже не кажу про положення Додатку 1 щодо параметрів оцифрування), як і не вказано інструментарію (програмного забезпечення для перевірки зроблених цифрових копій).

Щодо параграфу 6 – можемо нагадати, що в деяких країнах світу існують стандарти виконання оцифрування музейного (або архівного) характеру. Це Ініціатива федеральних агентств з оцифрування (Federal Agencies Digitization Guidelines Initiative, FADGI) – федеральні установи США, які співпрацюють у цій галузі – та METAMORFOZE, проект зі стандартизації, який спочатку очолювали Національна бібліотека Нідерландів та Національний архів Нідерландів. Обидва стандарти мають більше схожості, ніж відмінностей. Багато установ, що займаються оцифровуванням, прийняли настанови обох стандартів, ретельно забезпечуючи виконання їхніх вимог. І FADGI, і METAMORFOZE описують кілька рівнів якості.

FADGI використовує шкалу від 1 до 4 зірок FADGI, METAMORFOZE має три рівні: extra light, light, strict).

Ще однією зміною в глобальній оцифровці є впровадження цифрових задників замість сканерів. На ілюстрації нижче показано приклад комплекту для оцифрування негативів на основі цифрового задника середнього формату.

Наразі комерційно доступні задники з роздільною здатністю 100 мільйонів пікселів дозволяють підтримувати якість на рівні FADGI 3 STAR аж до формату А1. Сканування з негативу, або фактично фотографування негативу, виконується натисканням кнопки спуску затвора.

За словами виробника, такий спосіб оцифрування – порівняно з барабанним сканером – у 400 разів швидший. Результат зберігається у форматі RAW, тобто без будь-якої інтерпретації. Такий файл можна вважати точною копією оригіналу за умови правильного застосування рекомендацій щодо профілювання, освітлення, перевірки еталонних пластин (для оцифрування негативів готують спеціальні прозорі чорно-білі та кольорові пластини). Файл RAW може бути конвертований відповідно до потреб, визначених фахівцями установи, у TIFF (бажано 16-розрядний), JPEG або інші файли, виходячи з особливостей робочого процесу. Такий workflow дозволяє точно і швидко відтворювати об’єкти. На мою думку, скани, репродукції, зроблені малоформатними цифровими камерами, не можна вважати ідеальними цифровими копіями.

У рекомендаціях щодо проведення оцифрування, наведених у Додатку 2 до Постанови, перераховані наступні кроки, необхідні для підготовки робочої зони (калібрування, профілювання) та використання зразкових стрічок. Також зазначено вимоги до використання колірного профілю. На мою думку, зазначена гама Adobe RGB є недостатнім колірним простором. Моє дослідження точності відтворення в розширеному колірному просторі PROPHOTO RGB показує, що цей простір можна вважати достатнім для відтворення об’єктів культурної спадщини.

Наразі лише цифрові задники здатні здійснювати запис у такому широкому колірному діапазоні. Це продемонстрували, зокрема, мої дослідження музейних об’єктів, зокрема картин, люб’язно наданих мені Етнографічним музеєм у Варшаві. Як олійна картина „День шахтаря”, так і гравюра з Мексики містили кольори за межами гами Adobe RGB (вимірювання окремих кольорів, присутніх на оригіналах, були зроблені за допомогою спектрофотометра XRITE в програмному забезпеченні CT&A, який графічно показував координати кольору відносно гами ADOBE RGB).

Podczas badań i tworzenia specjalnych profili do osiągnięcia prawidłowej ekspozycji osiągnąłem  średni wynik Delta E poniżej 2, co było weryfikowane w oprogramowaniu Golden Thread.

Під час досліджень і створення спеціальних профілів для досягнення правильної експозиції я досягнув середнього показника Delta E менше 2, що було перевірено в програмному забезпеченні Golden Thread.

Повертаючись до питання, поставленого на початку тексту, на мою думку, окрім мети, зазначеної директором Національного архіву, можлива й інша відповідь, яку можна знайти в есе Вальтера Беньяміна: „Існує щоденна, непереборна потреба мати в безпосередній близькості об’єкт на малюнку, а точніше ілюстрацію або репродукцію”, і я також сподіваюся, що незабаром у польських установах культурної спадщини можна буде безкоштовно отримати цифрові файли в результаті запланованого оцифрування або зробити платну репродукцію в дуже високій якості для комерційних або приватних цілей.

Завдяки змінам, запропонованим у тексті (а також у його продовженні, що підкреслює технічні аспекти Використання зразків для оцінки якості оцифрування), матеріали, що належать до нашої культурної спадщини, можна буде зберегти за допомогою оцифрування і зробити широкодоступними – реально і швидко.

◊◊◊

Ця стаття написана в рамках реалізації Національною бібліотекою проекту „”Patrimonium” – оцифрування та доступ до польської національної спадщини із зібрань Національної та Ягеллонської бібліотек”, що співфінансується Європейським фондом регіонального розвитку в рамках Операційної програми „Цифрова Польща 2014-2020” та державним бюджетом.

◊◊◊

Співфінансовано за підтримки Міністра Культури та Національної Спадщини