Аспекти контролю якості, що впливають на вибір обладнання для оцифрування

Процес впровадження цифрової камери для оцифрування фотографій передбачає досить великі затрати: апохроматичні та асферичні об’єктиви з фіксованою фокусною відстанню: макрооб’єктив 120 мм для оцифрування плівок типу 135 та 120, об’єктив з фіксованою фокусною відстанню від 80 мм до 100 мм для оцифрування фотодокументації на відбиваючих поверхнях різного розміру або скляних негативах, автохроми або так звані „благородні” техніки, корпус з інтегрованою матрицею або більш модульний зі змінними цифровими насадками, з різними матрицями, лампи з CRI понад 90, тобто подібні за колірною температурою і спектральним розподілом до еталонного денного світла, при якому переглядаються фотографії, достатньо висока репрографічна колона і великий робочий стіл, в тому числі стіл з підсвічуванням для прозорих матеріалів.

На цьому покупки не закінчуються – не забуваймо про аксесуари до фототехніки, особливо еталони для профілювання та контролю якості калібрування, спектрофотометри для калібрування камер і контролю спектру ламп, софтбокси, розсіювачі та світлорозсіювальні матеріали, рівні та лазерні коліматори для вивірки оптичної осі, а також різноманітні спеціальні аксесуари для конкретних предметів, наприклад, поляризаційні фільтри.

Більшість з цих товарів ми включили б в одне замовлення, але ми ніколи не можемо передбачити все. Тому для ефективного контролю над згаданими факторами потрібна відповідно освідчена, професійно підготовлена людина, бажано професійний фотограф. Очевидно, що освіта фотографа і знання фототехніки також корисні при роботі зі сканерами, але ці машини, завдяки далекосяжній автоматизації роботи, інтеграції компонентів у закритій барабанній камері або просторі, відрізаному від світу кришкою сканера, не потребують такого детального нагляду. Тут варто підкреслити широкий спектр технічних параметрів, що підлягають контролю в цифрових камерах: оптична і просторова роздільна здатність, значення MTF10 і MTF50, OEFC, шум, ефективність дискретизації, ∆L і ∆E00, а також близько 11 інших….

Насправді всі параметри цифрового зображення та апаратного забезпечення, які можна виміряти, тісно пов’язані між собою і часто впливають на величину ∆E. Наприклад, достатньо невеликої нерівномірності в освітленні, щоб точність реєстрації кольору впала на кілька десяткових значень. Цифрова фотографія, по суті, дає змогу широко контролювати точність передачі кольорів шляхом регулювання налаштувань різних елементів фототехніки, які впливають на інші корельовані параметри.

У сканері всі компоненти налаштовані на постійній основі, працівник має лише можливість створювати гірші або кращі ICC-профілі, а також замінювати деталі на нові (якщо вони все ще доступні на ринку). Отже, впровадження цифрової камери означає не лише велику покупку, але й значні інвестиції у відповідний кваліфікований персонал. Ретельно підготовлений персонал є безцінним, особливо у випадках оцифрування складних і незвичайних об’єктів. Перш за все, про оцифрування фотографій, виконаних у благородній техніці, не може бути й мови на жодному планшетному фотосканері, не кажучи вже про барабанні сканери. Так само сімейні альбоми, які по суті є просторовими твердими об’єктами, не можуть бути оцифровані на сканерах задля безпеки та цілісності цих об’єктів.  Для роботи з такими матеріалами потрібна не лише цифрова камера, але й кваліфікований фотограф, особливо для вдалого оцифрування фотографій, які містять позитивні та негативні зображення, а їхнє оцифрування вимагає знання конфігурації освітлення на студії. Знання особливостей освітлення також суттєво допомагає зменшити відблиски світла на краях світловідбиваючих фотографій, особливо на глянцевих поверхнях.

Ця проблема не виникає в роботі сканера, але оператори сканерів, особливо планшетних, досить часто стикаються з труднощами, пов’язаними з наявністю кілець Ньютона або точкової розмитості на цифрових зображеннях, викликаних структурними змінами в старій фотоплівці та кіноплівці формату 135, особливо якщо вони тривалий час зберігалися в неналежних умовах температури та відносної вологості. Труднощі іншого роду виникають при оцифруванні сильно переекспонованих негативів на плівці 135 і 120, плівкових та скляних негативів, які скануються як негативи в 16-бітному RGB без будь-яких програмних можливостей і зберігаються в нестисненому форматі TIFF, що в даному випадку відповідає приблизно 16-бітному RAW-зображенню з цифрового фотоапарата, тобто ми використовуємо квазіфотографічну техніку.

Порівняння цифрових зображень, отриманих на стандартних налаштуваннях і з використанням техніки оцифрування негативу як негатив.

Важливо також відзначити стійкість сканерів і фотографічних систем до технологічного прогресу. Що стосується можливості модернізації, то сканер – це практично разова покупка. Звичайно, існує можливість заміни несправних компонентів, насамперед ламп, але ми не замінимо світлочутливу матрицю на більш сучасну або не встановимо кращу оптичну систему. З іншого боку, існує великий ризик, пов’язаний з наявністю на даному ринку нових сканерів і комплектуючих до них. Складно оцінити, як довго сучасні фотографічні сканери залишатимуться у виробництві і наскільки організація, яка ними володіє, зможе продовжити їх життя, докуповуючи необхідні комплектуючі.

Мабуть, кожна інституція культурної спадщини прийняла певні настанови, зумовлені колекціями та їхнім станом, використовуваним цифровим обладнанням і кількістю персоналу, а також причинами і цілями оцифрування. У цій статті ми спробуємо розділити моделі організації роботи на дві парадигми – фабрику і художню студію. Фабрика виробляє цифрові зображення в промислових масштабах, часто в кількості десятків тисяч високоякісних сканів, що відповідають певним стандартам, протягом річного циклу. Художня студія прагне до високоякісного оцифрування зазвичай складних просторових об’єктів, творів мистецтва тощо. Вона приділяє менше уваги річним нормативам виробництва, натомість більш зацікавлена в тому, щоб якнайкраще візуально представити кожен оригінальний об’єкт відповідно до високих стандартів і прискіпливого контролю якості.

Цей підхід виходить з того, що цифрові зображення створюються в нестислому, необробленому форматі, в повністю контрольованому середовищі та з повним налаштуванням обладнання вручну, а отже, з надзвичайною точністю. На кожній цифровій фотографії видно навіть найтонші кольори, градієнти та повні характеристики оригіналу без відблисків, тіней, небажаних віддзеркалень чи будь-яких інших артефактів. Для досягнення бажаного ефекту проводяться скрупульозні калібрування з використанням найчутливішого обладнання, а отримані в результаті профілі проходять детальну перевірку на основі багатьох вимірюваних параметрів. Співробітники витрачають багато часу на ретельну підготовку умов праці та облаштування робочого місця, фотографуючи об’єкти кілька разів з точними еталонами, експериментуючи з різними конфігураціями ламп, і, нарешті, обираючи найточніші фотознімки. Отже, художня студія вимагає модульного обладнання, контрольованого вручну в усіх аспектах і універсального. Фабрика, з іншого боку, потребує швидкого, простого у використанні обладнання з високою продуктивністю і далекосяжною автоматизацією процесу створення зображень.

Щоб повністю зрозуміти природу діяльності Національного цифрового архіву з питань діджиталізації, давайте зануримося в робочий процес відділу діджиталізації НЦА (NAC). З моменту свого заснування у 2008 році. Національний цифровий архів проводить масштабну роботу з оцифрування фотографій. Нагадаємо, що його колекція перевищує 15 872 497 фотографій, переважно на однотипних носіях – 35-мм і 120-мм кіноплівкових стрічках. Щорічно в НАК оцифровують 37 500 фотографій, на сьогоднішній день в архіві оцифровано понад 427 870 фотографій, що складає 2,69% всієї колекції.  Протягом багатьох років оцифрування фотографій здійснювалося на трьох планшетних сканерах Kodak iQsmart3, які працювали майже 14 годин на добу, та одному сканері PENTACON SCAN7000. З кінця 2017 року один сканер Kodak iQsmart3 було замінено на віртуальний барабанний сканер HASSELBLAD flextight X5 з гнучким пристроєм подачі 35-мм та 120-мм плівкових стрічок, який здатен виготовляти понад 1400 цифрових копій у форматі TIFF за тиждень з оптичною роздільною здатністю 8900 x 5900 пікселів, глибиною кольору 16 біт та відтінками сірого GrayGamma 2.2 або AdobeRGB1998.

На завершення слід зазначити, що фотографічні системи є повністю модульними, що дозволяє замінити будь-який компонент у будь-який час, і, як наслідок, вони набагато витриваліші перед технологічним прогресом, а також пропонують неперевершену універсальність, гнучкість і можливість ручного керування багатьма параметрами для досягнення бажаного ефекту. Їхнім недоліком, однак, є трудомісткий, складний процес конфігурації, який вимагає обширних знань.

◊◊◊

Ця стаття написана в рамках реалізації Національною бібліотекою проекту „Patrimonium” – оцифрування та доступ до польської національної спадщини із зібрань Національної та Ягеллонської бібліотек”, що співфінансується Європейським фондом регіонального розвитку в рамках Операційної програми „Цифрова Польща 2014–2020” та державним бюджетом.

◊◊◊

Співфінансовано за підтримки Міністра Культури та Національної Спадщини